Видатний письменник і критик Пантелеймон Куліш високо цінував байки Євгена Гребінки: «Гребінка, пишучи приказки, малює тут же наші села, поля і степи свіжими, да й не позиченими фарбами. Коли сміється він, то прислухайтесь – тут же крізь сміх почуєте якийсь сум; коли ж справді сумує, то слово його процвітає квітками щирої поезії української. Широкі його приказки, як наші степи, жартівливі вони, да якось сумовиті, як наші селяни; шуткуючи, ці приказки займають душу зглибока.
ДЯДЬКО НА ДЗВІНИЦI
Залiз мiй дядько на дзвіницю
Та, знай, гука: - Оце кумедiя яка!
Всi люди на землi - мов тi перепелицi,
Здається бiльший з них не бiльше п'ятака.
Гай, гай! Які ж вони дрiбненькi!
Так ось коли я їх як треба розiбрав!
А мимо йдучи, хтось на дядька показав
Та, далебi, мене спитав:
- Що то таке, чи щур, чи горобець маленький?
1840